Рушник Українонько моя

Композиційне поле рушника умовно можна розділити на три частини відповідно до поняття триєдиності світоустрою.

Центральну частину, як і годиться, займає зображення могутнього Древа життя, яке, однак, є абсолютно оригінальним і неповторним. Виростає воно із групи ромбів – одного великого з трилистом у центрі і доповнюючих його п’яти менших з точками по центрах. Це – зародження, благословення початку, росту. Осердям Древа, лоном, душею його – є зображення Ліри, завершене, плодоносним паростком – колосом.

Пагони Древа огинають центральну частину таким чином, що утворюють складну конфігурацію, яка асоціюється водночас із богинею-Берегинею і могутніми вигнутими рогами Тільця – верховного тотему пра-України, втілюючи думку: «Наша пісня, наш хліб – під захистом верховної сили». Розкішні групи листя-гілля, що відцентрово виростають з пагонів на рівні Ліри, складають враження розпростертих крил. Крилата наша Ліра, Крилата і пісенна душа українська. Завершують Древо вгорі сім плодоносних пагонів, центральний з яких переростає в повну, 12-променеву Зорю, – символ досконалості. Квіти на Древі бароково-пишні і розкішні, вирішені в стилі древньо-київського шитва. Усе Древо само-по-собі немов витає в зоряному просторі над українською землею, бо саме образне втілення українського пейзажу звучить в орнаментальній композиції під ним: ритмічне чередування рядів тополь, українських хат, козаків на конях і меандра-безкінечника.

Внизу – композиція із семи повних солярних знаків – зір і динамічних знаків росту.

Вгорі – зорі з сварговими осердями (космічна благодать) і гривасті небесні коні. Їх знову сім. Невипадково. Число це домінує в Рушнику, бо сім – сакральне число світотворення.

Невипадковим є і колористичне вирішення твору: на глибоко-бордовому тлі (динаміка, напруга, велич, пам'ять крові), зображення вишито біло-охристо-золотими кольорами, що несуть в собі значення духовності, хлібного поля, благородної гідності.

Вцілому цей твір – ода Україні. Благословення на розквіт.